Перевезення пасажирів, їхнього багажу в індивідуальному порядку може здійснюватися в таксі і для того, щоб розібратися в правилах та порядку даних перевезень, спиратимемося виключно на норми законодавства які регулюють цю діяльність. Перевізником пасажирів та їхнього багажу у таксі є суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства надає послугу за договором такого перевезення. До перевезень повинні допускатися легкові автомобілі, обладнані таксометром та пристосовані до таких перевезень. Відповідність легкових автомобілів цим вимогам визначається територіальними органами центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту.
Основними законодавчими та нормативними актами України, що регулюють діяльність таксі, є: Цивільний Кодекс України, Закон України «Про автомобільний транспорт», Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів та перевезення пасажирів автомобільним транспортом…».
Що ж таке таксі з точки зору статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» – це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, що встановлюється на даху автомобіля, що діє таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового. скла, та який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверях автомобіля з лівої та правої сторін, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;
таксометр – прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрацію параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством;
Відповідно до ст.8-9. дана діяльність підлягає ліцензуванню, тому згідно зі ст.39 у водія таксі в салоні повинні бути посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, причому , ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам таксі».
Договір перевезення пасажирів на таксі набуває чинності з моменту посадки пасажира та діє до моменту його висадки у пункті призначення.
Які ж вимоги пред’являються сторонам за договором перевезення за допомогою таксі.
Почнемо з водія таксі:
1. Водій таксі повинен:
-мати необхідний рівень професійної кваліфікації;
-забезпечувати якісне та безпечне
надання послуг автомобільного транспорту з перевезення пасажирів чи вантажів;
-ввічливо та уважно реагувати на звернення
ня та скарги споживачів послуг автомобільного
транспорту.
2. Водій таксі має право відмовляти у
надання послуги пасажиру, якщо:
-пасажир має явні ознаки сп’яніння;
-кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує кількість місць у легковому автомобілі;
-багаж пасажира може бути вільно розміщений у багажнику чи салоні легкового автомобіля чи може забруднити чи пошкодити його.
3. Водій таксі зобов’язаний:
-виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та технічної експлуатації легкового автомобіля;
-здійснювати посадку пасажирів на стоянці в порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксі згідно із законодавством;
-відчиняти двері таксі, відкривати багажник та перевіряти їх закриття під час посадки пасажирів;
-називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники таксометра на початку та в кінці поїздки та роз’яснювати порядок користування таксі;
-здійснювати перевезення до пункту призначення за певним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.
4. Водієві таксі забороняється:
-відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків, зумовлених цією статтею;
-вибирати пасажирів за вигідністю напрямів їх проходження;
-пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, які перебувають у таксі;
-здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі немає або не працює таксометр;
– називати розмір оплати за поїздку, який відповідає показникам таксометра.
Основні права та обов’язки пасажира:
1. Пасажир має право:
-отримувати від водія таксі інформацію про послугу;
-Безкоштовно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;
– безкоштовно перевозити із собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також відповідно до законодавства про захист прав споживачів та правил перевезень користуватися іншими правами.
2. Пасажир зобов’язаний:
-мати при собі за наявності права пільгового проїзду відповідне посвідчення;
– Виконувати вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
У нашому місті на сьогоднішній день існує багато недоліків у роботі служб таксі, що йдуть у розріз із законодавством України.
1. Щодо права споживача на безпеку проїзду та відшкодування збитків у разі, наприклад, ДТП або іншої ч/п. З змісту чеків можна дійти невтішного висновку у тому, що пасажири таксі не страхуються. Інформація про водія не вичерпна, а у випадках, коли не дають чек, знайти згодом водія і щось з нього стягнути навряд чи вдасться. Скаржитися нікуди і нікому, дорога лише до суду. Обурює схема роботи служб таксі – торгові марки служб таксі є, але вони не відповідають за роботу водіїв таксі, які під цими марками здійснюють свою діяльність. Нашим службам таксі вже давно настав час провести з споживачами роз’яснювальну роботу і пояснити «хто є хто».
2. Відповідно до ст.910 Цивільного Кодексу України за договором перевезення споживач сплачує плату за проїзд чи провезення багажу.
Зрозуміло, що плата за проїзд розбивається, має свою собівартість, прибуток, але плата за проїзд має бути насамперед платою за проїзд. У чеках таксі є розділи: посадка, відстань, простий. Давайте розберемося в цих категоріях. Тарифна вартість – буквально вартість кілометра, це зрозуміло. Простий – вид послуги, при якій пасажир просить водія таксі зробити зупинку біля якогось об’єкта та почекати на енну кількість хвилин. Теж зрозуміло, але тоді, коли це зупинка на замовлення пасажира. Хвилина простою має свою вартість, а простий є додатковою послугою до послуги проїзду. Незрозуміла послуга посадки. У чому полягає послуга, у тому, що споживач сів у машину?
Наша думка така, що якщо в службі таксі працюють професійні водії, вони, як ті лакеї, що стоять біля дверей дорогого готелю, і як того вимагає Закон України «Про автомобільний транспорт», виходять і відчиняють двері споживачеві, багажнику, перевіряють закриття дверей. , дають роз’яснення щодо вартості проїзду, погоджують марштрут, то це можна назвати посадкою, яка чогось варта. Але навіть у такому разі, вартість посадки має входити до тарифної вартості, пропорційно розподіляючись залежно від відстані.
Зараз же виходить, що споживач, який проїхав 3 кілометри і, наприклад, той, який проїхав 18 кілометрів, платять по 2 грн. за посадку. Несправедливо. Ну немає такого поняття у ЦК як посадка, абсурдно навіть називати посадку послугою. Більше того, зазвичай споживач вже чекає таксі до його прибуття на місце посадки. Якщо машина стоїть на своїй стоянці, теж не зрозуміло, в чому суть плати за посадку.
Між іншим, у таких ситуаціях, коли машина під’їхала, споживача повідомили, але він затримує виїзд, машина змушена чекати якийсь час – і нараховується плата за простий – це незаконно, оскільки договір набирає чинності з посадки споживача в машину.
Насамкінець, хочу дати споживачам пораду. Якщо в рекламі про роботу служби таксі не вказані всі складові вартості проїзду, під час посадки водій не дав відповідні роз’яснення, після прибуття на потрібне місце запитайте довжину відстані і заплатіть тільки за нього. Відповідно до ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» ви маєте право не платити за те, що вас до укладення договору не попереджали.
Пасажирам таксі міста Коростень: Як захистити свої права
Що робити, пасажиру таксі, якщо його права порушено? Як можна захиститись? У яких випадках є шанси відстояти свої інтереси, а в яких, найкраще рішення – пережити в собі образу, поставити хрест на претензіях і просто наступного разу пошукати іншого перевізника?
Спочатку, при посадці таксі, варто розібратися, хто вам пропонує послуги. Адже захистити свої права в повному обсязі та в рамках закону ви зможете лише у тому випадку, якщо звернулися до легального перевізника.
«Фільтрувальник», що брязкає ключами на виході з вокзалу, або аеропорту, як і вуличний «бомбіла» з саморобним розпізнаванням таксі, або бризковиками «у клітинку», до легальних перевізників, які працюють у правовому полі, звичайно, не належать. З такими «таксистами» – краще уникати поїздок. Але якщо ситуація безвихідна і вибирати нема з кого, то попередня домовленість про точну вартість та обсяг послуги – у такому разі, єдиний спосіб не підставлятися під проблеми. Звичайно, про будь-який захист у правовій площині тоді годі й казати. Надія може бути лише на порядність та акуратність конкретного водія.
Якщо вас обслуговував легальний перевізник, і ви вважаєте свої права порушеними, варто зробити кілька обов’язкових дій:
• Отримати та зберегти чек таксометра. Якщо таксометр не обладнаний чекодруком – квитанцію із зазначенням реквізитів перевізника (не посередника!), датою, часом, державним номером автомобіля та сплаченою сумою, а також копією свідоцтва про сплату перевізником єдиного податку, обов’язковою у такому разі.
• Переконайтеся, що ваші законні права справді були порушені, проаналізувавши ще раз ситуацію з точки зору «прав та обов’язків водія та пасажира» .
• Відповідно до вимог Закону «Про захист прав споживачів» спочатку звернутися до перевізника письмово (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) з вимогою вжити заходів та/або виплатити вам компенсацію за матеріальні та/або моральні збитки.
• У разі не реагування перевізника, або відповіді, яка вас не задовольняє, звернутися, так само в письмовій формі, за захистом ваших прав до Територіального управління у справах захисту прав споживачів у вашому місті/регіоні, додавши до цього звернення чек (квитанцію) та відповідь перевізника, який вас не задовольнив. Або у заяві відзначити, що відповіді не було.
Цей серйозний державний контролюючий орган має достатні повноваження. Якщо ваші претензії обґрунтовані – будьте впевнені, перевізник буде дуже жалкувати, що не скористався шансом вирішити питання без участі інспекторів управління захисту прав споживачів. Оскільки йому доведеться не лише задовольняти ваші претензії, а й розщедрюватися на дуже серйозні штрафні санкції. І така наука точно піде йому на користь.
Однак, якщо вам здається, що виклик таксі по телефону, або найм машини на позначеній знаком “таксі” стоянці можуть дати впевненість, що вам пощастить легальний перевізник, то це, на жаль, не відповідає дійсності. Ні розпізнавальний знак «таксі» на даху автомобіля, ні номер телефону диспетчерської служби, який, як правило, є посередником між клієнтом та перевізником, ні навіть таксометр у салоні машини, не гарантують вам на 100% прозорість послуги та захист ваших прав. «Шашечки» та таксометр – необхідні, але аж ніяк не достатні елементи екіпірування легального таксі. Не менш важливо, щоб у машині був присутній цінник з інформацією про тарифи, за якими вам нараховуватиметься оплата за проїзд. Як і інформація про конкретного водія та господарюючого суб’єкта-перевізника, який цю оплату приймає – обов’язково повинна розміщуватися в кожному таксі в доступному для огляду клієнтом місці. Якщо таку інформацію вам видно і наприкінці поїздки вам видають чек або квитанцію про оплату від імені того самого перевізника – все гаразд. З великим ступенем впевненості можна сказати, що в цьому випадку ви скористалися послугами легального таксі, де ваші права не порушуватимуть. Легальний перевізник не ризикуватиме суттєвими штрафами та правом діяльності взагалі. У всякому разі, захиститися і покарати винного, у разі чого вам вдасться.
А якщо інформації про перевізника та чека від його імені немає – швидше за все, вам пропонує послуги замаскований під легальне таксі нелегал. І тоді ваша подорож – це знову ваш ризик. За дрібницями, якщо ви звернулися до посередника, що поважає себе, – диспетчерської служби, вам можуть піти назустріч. Або, для вашого заспокоєння, вдати, що йдуть назустріч. Але серйозні проблеми, такі як пошкодження багажу, верхнього одягу, запізнення з вини водія на потяги та літаки, тим більше, наслідки ДТП тощо. ніхто вам не компенсуватиме. На правовому полі – ви нічого не досягнете, т.к. претензії можна пред’являти лише до господарюючого суб’єкта-перевізника (а не посередника) та підтверджувати їх – чеком, або квитанцією про оплату. Немає суб’єкта, немає підтвердження оплати, або виданий вам папірець таким не може вважатися – претензія зависає у повітрі.
Тому не можемо не дати поради. Ніхто вас не захистить, якщо ви нічого не робите, щоб захистити себе самі. Звертайте увагу на інформацію про первісника. Не залишайте поза увагою цінники з тарифами. Вимагайте увімкнення таксометра. Вимагайте чеки про оплату, аж до того, що не робите оплату взагалі, якщо вам відмовляють у документі, що її підтверджує. Майте на увазі – вам не мають права без цього надавати послугу і взагалі отримувати з вас якусь оплату. Не користуйтесь нелегальними перевізниками. А якщо, при всьому бажанні, легалізоване таксі, яке працює відповідно до вимог законодавства, у вашому місті вам відшукати не вдається – вимагайте від місцевої влади вжити заходів щодо наведення порядку. Саме їхнє завдання та обов’язок – стежити за станом ринку взагалі, та ринку перевезень на таксі – у тому числі. А нагадувати їм про це – ваш посильний внесок у захист ваших власних прав.
Права та обов’язки водія та пасажира таксі у місті Коростень
Права та обов’язки пасажира та водія таксі були чітко визначені в нормативних документах колишнього СРСР. Не менш акуратно їх виписано і в сучасному українському законодавстві. Але на жаль, багато водіїв таксі, особливо ті, хто ніколи не працював у таксопарках радянського періоду, а виявився залученим до цього виду діяльності в останні роки, на жаль, їх практично не знають. З іншого боку, у сьогоднішніх пасажирів таксі уявлення про свої права та обов’язки – ще більш розпливчасті та туманні.
З’ясування через адміністрації диспетчерських служб з приводу обґрунтованих та необґрунтованих скарг, “штафні” санкції, які нерідко накладаються на таксистів адміністрціями таких служб, відмови клієнтам в обслуговуванні з перспективою другої половини шляху прогулятися пішки, конфлікти, що доходять до матюки та рукоприкладства, нерв Матеріальні збитки – все це, нерідко, просто наслідки незнання своїх прав та обов’язків обома сторонами: як клієнтами, так і таксистами.
Варто знати, що ці права та обов’язки чітко визначені Законом України „Про автомобільний транспорт” та „Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України в останній редакції від 27 лютого 2008 року.
Наводимо витримки зі ст.40,41 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
«Водій таксі має право відмовляти у наданні послуги пасажиру, якщо:
* пасажир має очевидні ознаки сп’яніння;
* кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує кількість місць у легковому автомобілі;
* багаж пасажира може бути вільно розміщений у багажнику чи салоні легкового автомобіля чи може забруднити чи пошкодити його.
Водій таксі зобов’язаний:
* виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та технічної експлуатації легкового автомобіля;
* здійснювати посадку пасажирів на стоянці у порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксі відповідно до законодавства;
* відкривати двері таксі, відкривати багажник та перевіряти їх закриття під час посадки пасажирів;
* називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники таксометра на початку та в кінці поїздки та роз’яснювати порядок користування таксі;
* здійснювати перевезення до пункту призначення за певним пасажиром маршруту або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.
Водієві таксі забороняється
* відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків, обумовлених у цій статті;
* вибирати пасажирів за вигідністю напрямів їх проходження;
* пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, які перебувають у таксі;
* здійснювати перевезення пасажирів, якщо таксі відсутня чи працює таксометр;
* називати розмір оплати за поїздку, який відповідає показникам таксометра.
Пасажир зобов’язаний:
* виконувати вимоги “Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”.»
Важливо, що договір на перевезення таксі вважається укладеним в усній формі при посадці в таксі і діє до закінчення поїздки. (Ст.42 Закону про АТ) Проте є випадки, коли цей договір може бути розірваний у процесі поїздки (та сама стаття):
«Дія договору перевезення пасажира автомобільним транспортом може бути припинена за ініціативою автомобільного перевізника або водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:
* перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння;
* порушує громадський порядок;
* пред’являє заборонений до перевезення багаж чи багаж, який за габаритами не відповідає встановленим нормам;
* порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
Останній пункт посилається на не менш важливий для пасажира та водія таксі документ – “Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України 18 лютого 1997 року (Остання редакція від 27.02.2008).
Цей документ також конкретизує права та обов’язки сторін при користуванні послугами таксі. Зокрема:
Цитата мовою документа
Ст. 150. Водій таксі зобов’язань:
1) здійснювати посадку пасажирів на стоянці у порядку очереди, надавати право позачергового користування таксі згідно із законодавством;
2) відчиняти двері таксі, відчиняти багажник та перевіряти його закриття під час посадки пасажирів;
3) повідомляти пасажирам про розмір оплати проїзду, показання таксометра на початку та в кінці поїздки та роз’ясняти порядок користування таксі;
4) здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира;
5) дотримуватися визначеного законодавством режиму праці та відпочинку;
6) бути ввічливим та поважним до пасажирів;
7) мати із собою та пред’являти для перевірки уповноваженим особам передбачені законодавством документи;
8) отримувати згоду пасажира на запропонування іншим особам здійснити поїздку;
9) передавати забуті речі у міський стіл знахідок;
10) вживати заходів для своєчасної доставки пасажирів до місця призначення у разі виходу транспортного засобу з ладу (зупинити попутне таксі, викликати таксі по телефону тощо);
11) допомогти пасажирові вкласти багаж;
12) видати на вимогу пасажира чек для оплати транспортної послуги;
13) виконувати договірні зобов’язання щодо подачі автомобіля, доставки пасажира, умов та розміру оплати;
14) виконувати вимоги цих Правил, Правил дорожнього руху та правил технічної експлуатації транспортного засобу.
Ст. 153. Водій таксі має право:
1) відмовити у поїздці пасажирові, який перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, порушує громадський порядок, має при собі речі, заборонені для перевезення,
загрязнити салон автомобіля;
Ст. 154. Водію таксі забороняється:
1) відмовляти пасажирові в обслуговуванні, крім випадків, передбачених законодавством та цими Правилами;
2) пропонувати особі поїздку без згоди пасажирів, які перебувають у салоні таксі;
3) здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі відсутній або не працює таксометра;
4) перевозити групу пасажирів у кількості, що перевищує пасажиромісткість транспортного засобу;
5) установлювати за поїздку розмір платі, який не відповідає показанням таксометра;
6) обирати пасажирів за вигідністю їх прямування;
7) нав’язувати спільний проїзд кільком пасажирам або здійснювати перевезення пасажирів не найкоротшим шляхом, якщо на них відсутня їх згода;
8) перевозити в автомобілі гострі та ріжучі предмети, пожежонебезпечні, вибухові, ядовиті, їдкі, сморідні, наркотичні речовини, вогнепальне зброю без чохлів, інші небезпечні предмети;
9) перевозити тварин, крім передбачених законодавством випадків;
10) брати плату з пасажирів за годину простою в разі зупинки в дорозі з провини водія;
11) їсти, пити та курити під час руху;
12) порушувати вимоги цих Правил, Правил дорожнього руху та правил технічної експлуатації транспортного засобу.
Ст. 155. Водій таксі несе відповідальність за життя та здоров’я пасажирів, псування або втрату прийнятого до перевезення багажу.
156. Пасажир таксі має право:
1) на високоякісне та безпечне перевезення;
2) вибирати на свій розсуд будь-яке таксі, що перебуває на стоянці;
3) вимагати від водія:
* виконання вимог Правил дорожнього руху, цих Правил та законодавства про захист прав споживачів, проведення розрахунку згідно з показаннями таксометра та видачі йому чека;
* здіснення перевезення без підсадки інших пасажирів;
* здійснення перевезення найкоротшим шляхом;
4) визначати шлях прямування до пункту призначення;
5) перевозити на руках дитину дошкільного віку на задньому сидінні;
6) звертатися до перевізника та інших організацій з вимогою роз’яснити порядок надання транспортних послуг та їх оплати;
7) на компенсацію заподіяної шкоди.
157. Пасажир таксі зобов’язань:
1) виконувати вимоги цих Правил;
2) здійснювати посадку та висадку з правого боку лише після повної зупинки транспортного засобу;
3) під час руху не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом;
4) не допускати дій, які загрожують безпеці перевезення та дорожнього руху;
5) не курити і не відчиняти окон у салоні без погодження з водієм та іншими пасажирами;
6) оплатити в разі виходу транспортного засобу зладу частину вартості проїзду згідно з показаннями таксометра;
7) розрахуватися з водієм у повному обсязі після закінчення поїздки, у тому числі в разі її припинення за власним бажанням, а у разі зупинки за власною потребою – оплатити частину перевезення, що здійснене, згідно з показаннями таксометра та внести аванс на годину чекання за домовленістю (якщо в межах такої години пасажир не з’явився, перевезення вважається закінченим).
Загалом, все не так складно: для того, щоб вимагати від водія таксі чіткого виконання його обов’язків, треба і пасажиру знати правила поведінки в таксі.
Пасажирам таксі міста Коростень: таксі з погляду закону
Українське законодавство досить чітко визначає правила гри на ринку послуг таксі. Головний документ, який визначає, яким має бути таксі – це Закон «Про автомобільний транспорт» (далі – «Закон про АТ»), остання редакція якого від 23.02.2006 чітко формулює вимоги до обладнання автомобіля-таксі:
«Таксі – легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, що встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, та який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому дверях автомобіля з лівої та правої сторін, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку» (із ст.1 «Визначення основних термінів» Закону про АТ).
«Таксометр – прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрацію параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством» (звідти ж).
Ст.40 Закону про АТ забороняє водієві таксі надавати послуги, якщо в машині відсутній або несправний таксометр, а також називати пасажирам суму до оплати, відмінну від його показників.
Ст.133-1 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» передбачає штраф за відсутність таксометра в таксі (запроваджено у жовтні 2000-го та збільшено у листопаді 2008 року).
Ст.9 Закону Про АТ встановлює обов’язковість ліцензії на діяльність з перевезень на таксі для перевізника, який ці послуги надає, а також обов’язковість ліцензійної картки на кожний автомобіль, який використовується цим перевізником як таксі. При цьому, «ліцензійна картка на таксі видається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності обладнання автомобіля вимогам визначення “таксі”».
Ще більш жорсткі вимоги до обладнання автомобіля таксі встановлює спеціальний Закон «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», далі Закон про РРО.
Відповідно до вимог цього серйозного документа, таксометр таксі повинен, зазвичай, виконувати функції реєстратора розрахункових операцій, тобто. касового апарату. Виняток (ст.9 Закону про РРО) зроблено лише для приватних підприємців (далі – НП) у т.ч. таксистів-ПП, які працюють на спрощеній системі оподаткування. Для пасажира тут головне, що таксометр повинен друкувати фіскальний чек, з якого можна, по-перше, чітко визначити відстань і час простою, застосовані тарифи та загальну суму до оплати, а по-друге, використовувати його як факт, що підтверджує факт надання послуги, документ, що обов’язково у разі потреби захисту своїх прав. Те, що таксист – НП на єдиному податку може працювати без РРО, зовсім не означає, що в цьому випадку клієнт такого таксі має залишитися без документа, що підтверджує оплату послуги. У такому разі підтвердженням є нефіскальний чек, а якщо друк такого чека не передбачений конструкцією таксометра, підприємець зобов’язаний на вимогу пасажира видати квитанцію про оплату. (Ця вимога викладена у кількох законах та нормативних актах, наведемо посилання на один із них – п.2 ст.3 Закону про РРО).
Зауважте – не папірець сумнівного змісту виписаний від імені фірми типу «Роги та копита» з відомого роману Ільфа та Петрова, не товарний чек, який до фінансових документів не має жодного стосунку. А квитанцію відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV та п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88.
А вищезазначені документи вимагають, щоб у цій квитанції крім точного найменування суб’єкта господарської діяльності, який оплату за проїзд приймає, та суми цієї оплати, були в обов’язковому порядку зазначені (стосовно таксі) тарифи, відстань поїздки, час простою та інші компоненти оплати , включені до загальної суми. Тобто. у квитанції ви повинні побачити приблизно таке:
1. Підприємець – ПІБ
2. свідоцтво про реєстрацію – № та ким видано
3. оплата за послуги таксі, дата
4. тариф: посадка – „ххх” грн,
5. тариф: за 1 км – „ххх” гривень, всього – „ххх” км, за км- „ххх” грн,
6. тариф: простий за 1 хв – „ххх” гривень, всього „ххх” мін, простий – „ххх” грн,
7. тариф: додаткові послуги – „ххх” грн,
8. разом з оплатою – „ххх” грн.
Разом з такою квитанцією, або нефіскальним чеком, підприємець зобов’язаний надати копію свідоцтва про сплату єдиного податку, що є підтвердженням його права не застосовувати за розрахунками з клієнтами фіскалізований таксометр з функцією касового апарату.
Не менш важливою є ще одна вимога, яка присутня у кількох законах та підзаконних актах до будь-якого суб’єкта господарської діяльності, який надає послуги – наявність цінника з тарифами у зручному для перегляду клієнтом місці. (Пошлемося хоча б на ст.23 Закону про РРО. Там і штраф за відсутність цінника передбачено).
Ще одна важлива вимога законодавства – інформування пасажира про конкретного водія, який надає послугу. Табличка у салоні машини з фотографією водія та його прізвищем – обов’язковий атрибут легального таксі.
Висновок з вищевикладеного: легалізоване таксі – легковий автомобіль з „шашечками”, з тарифним цінником, з таксометром, що вважає оплату згідно з цим цінником, і з чеком, або у крайньому випадку, з квитанцією про оплату, з яких ясно походження суми плати проїзд та однозначно визначається суб’єкт господарської діяльності (підприємство або НП), який, власне, надавав послугу перевезення та гроші за проїзд приймав. Крім цього легальне таксі обов’язково має ліцензійну картку, яка знаходиться в машині (в ідеалі – на лобовому склі), де пасажир може прочитати найменування суб’єкта господарської діяльності-ліцензіата, який саме цю машину експлуатує як таксі, дозволений ліцензією вид діяльності – „Перевезення пасажирів та його багажу на таксі”, термін дії ліцензії, держ номер автомобіля. Прізвище та особистість конкретного водія підтверджується “біжиком”, який знаходиться в найближчому для клієнта місці.
Автор статей: Анатолій Галазюк, приватний підприємець – таксист.
Такси города Коростень
