Різноманітність у розподілі ґрунтів різного складу на території Коростенщини зумовили неоднорідність рельєфу, який постійно змінювався, різноманітність гірських порід, що лежать на поверхні та різноманітність рослинного світу. У структурі ґрунтів Коростенського району домінуюче становище займають дерново-підзолисті, дерново-підзолисті глинисті, дернові ґрунти.
У Коростенському районі ґрунти одного типу не займають значних площ, практично для кожного поля характерна різноманітність, що ускладнює застосування однакових агротехнічних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Погіршує якість ґрунтів району також близьке залягання від поверхні порід Українського кристалічного щита. У таких місцях розташовані мало розвинені та приховано-підзолисті ґрунти із щебенево-кам’янистою основою, із ґрунтовим горизонтом товщиною 5-12 см, а також наявністю значної кількості “блюдець” у знижених частинах полів. Ґрунти цього малородючі у зв’язку з тим, що вміст гумусу в них менше 1%.
На рівнинах і незаболочених місцях утворилися дерново-підзолисті, глинисто-піщані, дерново-підзолисті супіщані, дерново-підзолисті глинисті, дерново-підзолисті глглинисті супіщані, дерново-підзолисті сильно глинисті ґрунти. На незаболочених долинах річок присутні дернові та лучні глинисті ґрунти, а на заболочених ділянках – болотні ґрунти із вмістом перегною до 3%. На окремих ділянках, покритих змішаним лісом, зрідка можна виділити світло-сірі лісові ґрунти.
Практично всі ці ґрунти мають підвищену кислотність, погано затримують вологу, або, навпаки, деякі з них постійно перезволожені. Найчастіше вони вимагають вапнування, а перезволожені ділянки – осушення. З таких типів ґрунтів талими та дощовими водами досить легко вимивається перегній, і тому вони потребують внесення великої кількості органічних добрив для підвищення родючості. Дуже важливими заходами щодо збереження та поліпшення таких ґрунтів є правильна їхня обробка, особливо на схилах та піщаних пагорбах, а також своєчасне чергування посіву різних культур у сівозміні. Але в практиці господарювання в багатьох сільськогосподарських колективах нехтують науково обґрунтованою системою використання ґрунтів, що веде до їх виснаження, втрати родючого шару ґрунту та гумусу. Практично в жодному з господарств району не проводяться протиерозійні заходи, в результаті кілька тисяч гектарів сільськогосподарських угідь зазнали ерозійного впливу.
Великий негативний вплив на якість ґрунтів району завдала аварія на Чорнобильській АЕС. Частину земельного фонду у 1990 році було вилучено з використання у зв’язку з тим, що ґрунти тут забруднені радіонуклідами, що перевищує 15 кюрі на квадратний кілометр. Є рішення про віднесення їх до ґрунтів, що знаходяться на стадії відновлення їх родючості, але це майже неможливо в нинішніх умовах. Загалом усі ґрунти району вимагають “реабілітації” від забруднення їх радіонуклідами. Найбільш простий і доступний спосіб – це загальне вапнування ґрунту протягом тривалого часу. Крім того, вапнування грунтів зменшує їхню кислотність, підвищує біологічну активність, покращує фізіологічні властивості та структуру.