Волонтерка Галина Цветкова з Народичів сплела понад пів сотні іграшок з ниток – половину грошей за виручені вироби жінка віддає місцевій релігійній громаді, яка купує автівки та відправляє їх на фронт. Інтерв’ю у волонтерки взяли журналіста Суспільне Медіа.
Волонтерити Галина Цветкова почала з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну – спочатку просто допомагала евакуйованим жителям із сусідніх сіл.
“24 лютого я прокинулася від звуку вибухів – у мене дуже чутливий слух. Я сіла на ліжку, подивилася у вікно і почула повторні вибухи з боку села Радча. Страху, як такого, не було. Ми всі продовжували робити свою роботу. Але чули, що російські військові вже у Радчі. Автобуси припинили їздити. Не було зв’язку. І тоді вже усе завертілося. На четвертий день я почула, що в лікарню привезли евакуйованих жінок і дітей з Радчі, і я пішла туди. Купила їм води. Пам’ятаю, вони попросили таблетки “Стрептоцид”, бо багато хто був застуджений – і дорослі, і діти”, – каже Галина.
З того часу вона разом зі своєю родиною почала займатися волонтерством. Говорить, що хотілося допомогти людям. Син Галини Владислав має інвалідність, тому на деякий час жінка виїжджала разом з ним на Волинь.
“У Владислава множині вади розвитку – дуже багато діагнозів, – розповідає Галина. – Коли підірвали міст неподалік від нас – було дуже страшно. Ми плакали, у сина почалася істерика. В мене з’явився страх за сина, тому я вирішили виїхати”.
З Волині жінка дізнавалася про потреби переселенців та військових, купувала і передавала у Народичі їжу, одяг, ліки, підгузки. У квітні повернулася додому, вирішивши плести та продавати іграшки.
“Вирішила втілити у життя саме ці іграшки, щоб допомогти нашим воїнам ЗСУ. Є іграшки на магніті, є брелки і просто м’які іграшки. За цей час я сплела вже понад 500 іграшок. Кожна людина може мені зателефонувати і придбати таку іграшку – 50 відсотків від продажу ідуть на потреби ЗСУ”, – говорить Галина.
Зароблені гроші жінка віддає місцевій релігійній громаді, яка купує автівки та відправляє їх на фронт.
“Ми наразі збираємо вже на шосту машину для ЗСУ. П’ята поїхала під Бахмут. Ми знаємо цих солдатів – машини передаємо їм особисто. Пастор повністю завантажує машину соляркою, продуктами, предметами гігієни, буржуйками – усім, що вміщається до автівки – і хлопці їдуть на передову вже з завантаженим багажем. Для нас зараз, напевно, це і є спосібжиття”, – каже волонтерка.